Світ початку ХХ століття можна охарактеризувати як епоху переходу та кризи модерності. З одного боку, це був час небаченого науково-технічного прогресу: електрика, телефон, радіо, автомобіль і авіація змінювали уявлення про простір і час. Індустріалізація та урбанізація створювали нові соціальні реалії, а масові рухи – від соціалістичних і робітничих до національно-визвольних – ставали виразом пробудження суспільств.
З іншого боку, під поверхнею цього прогресу визрівали глибокі кризи традиційних структур. Європейські імперії ще зберігали міць, але вже відчувалася крихкість колоніальних систем. Наукові відкриття (теорія відносності, психоаналіз, нові філософські концепції) руйнували усталені уявлення про людину і всесвіт, породжуючи відчуття нестабільності.
Початок ХХ ст. був також епохою парадоксів: віра в прогрес поєднувалася з передчуттям катастрофи. Культура переживала перехід від класичного раціоналізму до модернізму, що відображало втрату гармонійної картини світу. У геополітиці панував баланс сил, який швидко перетворився на напружене суперництво, що зрештою вибухнуло Першою світовою війною.
Основні імперії та держави початку ХХ століття
Британська імперія – найбільша у світі, охоплювала Індію, Канаду, Австралію, Африку, частину Азії та островів.
США. На початку ХХ століття США були динамічною індустріальною державою, що стрімко перетворювалася з регіональної сили на світову державу, поєднуючи економічний розквіт із зростанням геополітичних амбіцій
Франція – намагалась домінувати в Європі. Одна з найбільших армій. Колонії в Африці, Індокитаї, Океанії.
Німецька імперія (ІІ рейх). На початку ХХ століття Німецька імперія була молодою, але потужною індустріально-військовою державою Європи, що прагнула колоніального розширення та кидала виклик старим імперіям. Була створена під проводом Пруссії та канцлера Отто фон Бісмарка в 1871 році.
Австро-Угорська імперія. На початку ХХ століття Австро-Угорська імперія була багатонаціональною монархією з потужною історичною спадщиною, але внутрішні етнічні суперечності й політична крихкість значно послабили її положення на початку ХХ століття.
Російська імперія. На початку ХХ століття Російська імперія була величезною багатонаціональною державою з потужними ресурсами й амбіціями, але відставанням у модернізації та зростаючою соціально-політичною напругою, що вела до революційних потрясінь.
Османська імперія. На початку ХХ століття Османська імперія залишалася великою, але ослабленою державою, яку підточували внутрішні кризи, національні рухи та зовнішній тиск.
Італія. На початку ХХ століття Італія була молодою національною державою з амбіціями колоніального розширення, але політично нестабільною та економічно відсталою порівняно з провідними європейськими державами.
Китай. На початку ХХ століття Китай був ослабленою імперією династії Цін, що втрачала контроль над територіями та потрапляла під тиск іноземних держав, переживаючи внутрішні революції та соціальні кризи.
Японія – після перемоги над Китаєм (1895) і Росією (1905) почала активно розширювати вплив у Східній Азії.
Війни кінця ХІХ – початку ХХ столітть
Японсько-цінська війна (1894–1895) була конфліктом між Японією та Китаєм за контроль над Кореєю та вплив у Східній Азії, який завершився переконливою перемогою Японії і показав її зростаючу військову та політичну силу, одночасно підкресливши слабкість Цінської династії.
Боксерське повстання в Китаї (1899–1901) – антизахідне повстання проти іноземців та християн; придушене коаліцією європейських держав, США та Японії.
Іспано-американська війна (1898). Була коротким конфліктом між США та Іспанією за контроль над Кубою та Філіппінами
Наслідки:
- Іспанія втратила Кубу, Пуерто-Рико, Філіппіни й Гуам.
- США перетворилися на світову колоніальну державу.
- Іспанська імперія остаточно занепала.
Другa англо-бурська війна (1899–1902) – Британія проти бурських республік (Трансвааль і Оранжева республіка); перемога Британії та приєднання бурських земель.
Російсько-японська війна (1904–1905). Була конфліктом за контроль над Маньчжурією та Кореєю, який завершився фактичною поразкою Росії, підкресливши її відставання в модернізації та зміцнивши міжнародний статус Японії як нової регіональної сили.
Італо-турецька війна (1911–1912) – Італія проти Османської імперії; Італія захопила Лівію та Додеканеські острови.
Балканські війни (1912–1913) – союз балканських держав проти Османської імперії, а потім між самими союзниками; значно послабили Османів і загострили суперечності в регіоні.